Творче завдання Лабораторна №3

Вебінар на тему "Скарби поділля"
Вебінар — спосіб організації зустрічей онлайн, формат проведення семінарів, тренінгів та інших заходів за допомогою Інтернету.

Організаційна частина

 

Зрозуміло, на першому етапі все починається з ідеї, вибору теми, підготовки контенту, а також вирішення технічних питань. Так, наприклад, необхідно орендувати майданчик вебінарів, куди і запрошувати майбутніх слухачів. Одним з кращих сервісів, який надає такі послуги є сайт – etutorium.com.ua. У тестовому доступі ви можете провести вебінар безкоштовно, що стане безцінним досвідом і дозволить оцінити всі переваги порталу.

Перед початком онлайн-семінару необхідно підготувати і налаштувати все обладнання, яке може знадобитися. За годину до майбутнього заходу його потрібно перевірити, провести пробний запуск, щоб переконатися, що з технічного боку все працює відмінно. Важливо скласти чіткий план вебінару, розуміти в якій його частині подавати той чи інший блок інформації. Також, необхідно правильно розраховувати час – якщо заняття виходить дуже довгим, то його слід розбити на кілька днів.

План проведення вебінару

Коли всі зібралися і ви переконалися, що аудиторія вас бачить і чує, можете приступати до проведення вебінару. Зрозуміло, для початку варто привітати слухачів і представитися. Зазвичай цей блок займає не більше двох-трьох хвилин, після чого ви можете детальніше розповісти про себе.

Історія тьютера

Далі, щоб підігріти інтерес слухачів, викладач може розповісти цікаві факти з свого життя. Звичайно, не варто озвучувати повну біографію, а тільки ті дані, які підтверджують вашу компетенцію заявленої теми вебінару. Потрібно постаратися зробити історію більш емоційною, розбавляючи факти інформацією, яка не залишить нікого байдужим. А головне, допоможе слухачам долучитися до сказаного і поставити себе на ваше місце. Це дуже важливо з психологічної точки зору, адже несвідомо люди починають відчувати прихильність до тьютору.

Програма вебінару

Коротко уявіть програму, щоб нагадати її тим, хто встиг призабути і просто налаштувати аудиторію на робочий лад. Ви перераховуєте ті пункти, які писали на сторінці вебінару, пояснюючи, що конкретно буде розглядатися по кожному з них. Можна акцентувати увагу на окремих частинах вебінару, які позитивно вплинуть на мотивацію слухачів.

Мотивувати аудиторію

Але найголовніше, що буде підтримувати в людях інтерес до кінця вебінару – це нові можливості. Покажіть слухачам, чого вони зможуть досягти, які питання з легкістю вирішити і головне – барвисто опишіть перспективи, які відкриваються в результаті. Найкраще підкріпити факти інфографікою та відеоматеріалами. Весь подальший час аудиторія буде уважно ловити кожне ваше слово.

Основна частина

Після цього можна приступати до основної частини вебінару. Бажано відразу почати з головних, найбільш цікавих питань, це дозволить зміцнити упевненість слухачів у тому, що вони прийшли саме туди, куди потрібно. Намагайтесь дотримуватися чіткої послідовності у поданні інформації, щоб надалі уникнути плутанини. По ходу онлайн-семінару потрібно подавати максимум корисної теоретичної і практичної інформації. Не варто забувати про опитування, діалог зі слухачами, обговорення різних завдань – все це допоможе зробити вебінар більш інтерактивним.

Висновки та питання

В самому кінці потрібно підвести підсумок всьому сказаному і зробити відповідні висновки. Також, варто виділити час на запитання слухачів, які накопичилися по ходу вебінару. Важливо не розгубитися і відповідати впевнено. Якщо ви не можете дати точної відповіді, то все одно не мовчіть, відповідайте, але з застереженням, що інформація не перевірена. Таким чином, ви підтримуєте репутацію професіонала і не уникаєте відповіді. 

Творче завдання №2 

Тематика інформаційного суспільства, розвитку світового ринку телекомунікацій, Інтернету не сходить зі сторінок провідних ділових вітчизняних і зарубіжних журналів. Колосальні обсяги інформації, присвячені цій тематиці, доступні зараз й Інтернету. Особливо це стосується висвітлення діяльності міжнародних і національних організацій з розробки і реалізації стратегій інформаційного розвитку. До найбільш цікавих джерел можна віднести Європейську Koміcію Ради Європи, Організацію економічної співпраці розвитку, Всесвітній союз зв’язку, адміністративні органи, відповідальні за побудову «інформаційної магістралі» в США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Франції, Австралії, Японії та інших країнах. Актуальність входження України в інформаційне суспільство поступово усвідомлюється вітчизняним науковим і політичним співтовариством, про що свідчить велика кількість законодавчих актів у сфері інформації.

Сучасна ситуація, що склалася у світі, характеризується такими рисами: становлення інформаційного суспільства в різних країнах є передумовою для еволюційного переходу до наступної стадії розвитку людства, технологічною основою якої є індустрія створення, обробки і передачі інформації.

Державі належить провідна роль у формуванні інформаційного суспільства, що координує діяльність різних суб’єктів суспільства в процесі його становлення, сприяє інтеграції людей в нове інформаційно-технологічне оточення, розвитку галузей інформаційної індустрії, забезпеченню прогресу демократії і дотримання прав особистості в умовах інформаційного суспільства.

Інформаційна взаємодія держави, суспільства і особистості найбільш оптимальна при використанні інформаційних і телекомунікаційних технологій з метою підвищення загальної ефективності діяльності державного механізму, створення інформаційно відкритого суспільства, розвитку інститутів демократії.

Вплив інформаційного суспільства на культуру виявляється в масштабних змінах культури виробництва, бізнесу, організації роботи, дозвілля, споживання. Ці зміни зумовлені швидким процесом об’єктивізації інформації і знань, можливостями їх передачі у вигляді технологій через телекомунікації широким верствам населення, а також виникненням нових видів діяльності, заснованих на використанні знань.

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язку.

Інформаційне суспільство, що є результатом впливу і проникнення інформації у всі сфери людського життя, має певні основи свого існування:

- економічні;

- правові;

- технологічні.

Економічними основами інформаційного суспільства є галузі інформаційної індустрії (телекомунікаційна, комп’ютерна, електронна, аудіовізуальна), які переживають процес технологічної конвергенції і корпоративного злиття, розвиваються найбільш швидкими темпами, мають вплив на всі галузі економіки і конкурентоспроможність країн на світовій арені. Відбувається інтенсивний процес формування світової «інформаційної економіки», що укладається в умовах глобалізації інформаційних, інформаційно-технологічних і телекомунікаційних ринків, виникненні світових лідерів інформаційної індустрії, перетворенні «електронної торгівлі» по телекомунікаціях у засіб ведення бізнесу.

Правовими основами інформаційного суспільства є закони і нормативні акти, що регламентують права людини на доступ до інформаційних ресурсів, технологій, телекомунікацій, захист інтелектуальної власності, недоторканність особистого життя, свободу слова, інформаційну безпеку. Інформаційна безпека суспільства і особистості набуває нового статусу із суто технологічної проблеми перетворюючись в соціальну, від вирішення якої залежить стійке функціонування сучасних товариств.

Технологічними основами інформаційного суспільства є телекомунікаційні й інформаційні технології, які стали лідерами технологічного поступу, невід’ємним елементом будь-яких сучасних технологій, сприяють економічному зростанню, створюють умови для вільного обігу в суспільстві великих масивів інформації і знань, спричиняють істотні соціально-економічні перетворення і, зрештою, становлення інформаційного суспільства, через яке також розкри­вається сутність сучасного розвитку конкретного суспіль­ства, країни чи світової цивілізації.

Характерними рисами і ознаками інформаційного суспільстває:

- формування єдиного інформаційно-комунікаційногопростору країни, як частини світового інформаційного простору, повноправна участь України в процесах інформаційної і економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

- становлення і в подальшому домінування в різних сферах перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій;

- створення і розвиток ринку інформації і знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів,праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

- зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

- підвищення рівня освіти, науково-технічного і культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному і регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

- створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення і використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Поряд з категорією «інформаційне суспільство» досить важливого значення набуває категорія «інформаційної цивілізації».

Інформаційна цивілізація відображає рівень розвитку суспільства на даному етапі, що визначається роллю інформації в його житті та рівнем інформаційної культури.

Види інформаційної цивілізації:

1. Глобальна інформаційна цивілізація – це рівень розвитку глобального суспільства (світового співтовариства), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально засто­совувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності.

2. Локальна (регіональна) інформаційна цивілізація – це рівень розвитку суспільства в окремих регіонах (на континентах, в окремих країнах), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності. Серед локальних інформаційних цивілізацій сьогодні можна назвати такі: найбільш розвинута інформаційна цивілізація — США; менш розвинута — країни Західної Європи, Азія (Індія, Китай та ін.); малорозвинута — Африка, Латинська Америка, Східна Європа. Межа XXі XXIст. ознаменувалася переходом світової цивілізації від індустріального до інформаційного суспільства. У 1993 р. Комісія Європейського Союзу офіційно проголосила поступ Європи до інформаційного суспільства

Серед позитивних здобутків сучасної інформаційної цивілізації можна визначити такі:

- зростання можливості швидко здійснювати інфор­маційні зв’язки на великих відстанях, у тому числі між континентами;

- зростання можливості швидко, у великому обсязі сприймати та обробляти, зберігати інформацію на компакт­них (малогабаритних) технічних засобах;

- об’єднання різних технологій комунікації: теле-, радіо- та обчислювальної техніки.

Водночас ці позитивні соціальні явища супроводжуються негативними, серед яких:

- зростання можливості швидкого перехоплення, витоку, перекручення, знищення інформації;

- використання технічних засобів і технологій інформації в антисоціальній діяльності:

а) воєнній;

б) політичній;

в) економічній.

Як узагальнення щодо негативного прояву інформаційного суспільства можна зазначити, що створюється загроза інформаційному суверенітету, інформаційній безпеці окремої держави, групи держав, регіонів, а також безпечному існуванню окремих людей.